Росписи члена Союза художников Украины, Заслуженного Художника Украины Тамары Гордовой по мотивам стихов поэтессы Наталии Замулко
.
Збираю і не виберу слова.
: Вони з душі моєї проростають.
Часом здається, зовсім їх не знаю,
А рідні вже...
Слухняно так лягають
На білий аркуш, наче на чоло.
Найперша думка на дитячий лобик.
Новонародженим словам
Ще треба гарту.
Мов діти- перші кроки навмання.
Від нас залежить:
Будуть вони варті
Життя твого, чи буде все брехня.
Вже день ковтнув буденність небокраю,
В душі моїй стихає музика нова.
І, засинаючи в обіймах слова, знаю---
Відвертіших обіймів не бува.
Не зрадь, червона квітонько, мене,
З тобою ми удвох посеред світу.
Лиш на своїй землі знайду тебе.
Не опади на руки чорним цвітом.
Минуть літа, народ тебе знайде.
Ти ж, моя квітко, станеш тоді мною.
І всепрощення до людей прийде...
Неопалимою моєю купиною.
Отак собі,
При квітці і пташині,
І покоротшали
Колись погожі дні.
Я більш сміюся,
Ніж у дні щасливі.
Ясніша радість-
На похмурім тлі.
Хто там шукав
В мені якусь провину?
Своїм життям
Я лиш сама пройду.
Із Одинокості,
Мелодіє єдина,
Тебе одну
За рученьку веду.
Комментариев нет:
Отправить комментарий